Ми вже писали в блозі про історію винаходу скотчу. Хоча вона сама по собі досить кумедна і дивовижна, але це не єдине цікаве, що можна розповісти про перші клейкі стрічки та їх наступників.

Перший відгук на клейку стрічку

Найперший відгук про застосування клейкої стрічки був отриманий від тестувальника з Чикаго 8 вересня 1930 року. Він був досить коротким:

“Можете не сумніватися і не економити, випускаючи цей виріб на ринок. Обсяги продажу виправдають усі витрати”.

Так і сталося. Перша компанія, яка запустила виробництво скотчу, все ще всесвітньо відома – це 3М. І хоча їхня продукція справді високої якості, можна знайти дешевші, але при цьому якісні альтернативи. Наприклад, в Україні високоякісний скотч для внутрішніх малярних робіт та кузовного ремонту можна придбати у ТМ GEKO.

Ще один цікавий факт: за свою трудову кар’єру Річард Дрю, винахідник клейкої стрічки, отримав 30 патентів, частина з них — у співавторстві.

Скотч за часів Великої депресії

Хоча спочатку скотч був придуманий для кузовних робіт, тобто спрощення процесу фарбування автомобілів, досить швидко матеріалу знайшли й інше застосування. Спочатку його почали додатково використовувати для пакування продуктів харчування. А потім у США в 30-і роки, за часів Великої депресії, сфери застосування суттєво розширили:

• використовували для накладки шин у ветеринарії;
• для змітування деталей у швейній справі;
• заклеювали яйця, що лопнули, або пакети з молоком;
• склейували книги та документи;
• герметизували невеликі дірочки у склі;
• збирали дрібні уламки;
• ремонтували предмети домашнього вжитку.

Таким же популярним і різноманітним було застосування клейкої стрічки і в реаліях офісів. А ще багато різних варіантів використання відкрилося на виробництвах різних напрямків.

Клейкі стрічки та мистецтво

Багато художників використовують скотч для своїх робіт. Марк Хайсман відкрив новий напрямок, створивши кілька полотен із його використанням. Але клейка стрічка потрібна не лише для малювання. Її іноді використовують при створенні скульптур із різних матеріалів на підготовчих та навіть фінішних етапах.

Одна з відомих та провокаційних художніх робіт 2019 року була виготовлена в тому числі з армованого скотчу. Її вартість склала 120 тисяч доларів, хоча це була лише біла дошка з бананом і шматочком клейкої стрічки. Але Мауріціо Каттелан, автор роботи, заклав туди більше сенсу. І це було гідно оцінено.

Дослідження та скотч

Скотч сприяв науковим відкриттям. У тому числі завдяки його використанню було відкрито атом під назвою “графен” – надтонкий вуглець. Дослідники Андрій Гейм та Костянтин Новосьолов приклеїли скотч на графіт звичайного олівця, а потім відклеїли його. Після цього під час хімічних дослідів на поверхні скотчу було відкрито графен.

Ще в 1953 році радянські вчені дізналися, що при розмотуванні скотчу у вакуумі виділяється рентгенівське випромінювання. Його навіть достатньо, щоб робити фотографії окремих частин тіла. Але це характерно лише для умов вакуумного середовища. Розмотування в повітрі повністю безпечне для людини.

Історичні цінності

Хоча сам по собі скотч не є чимось поганим, використання його для заклеювання документів і паперових книг – не найкраща витівка. На жаль, це дізналися не одразу. Наразі в Ізраїлі є спеціальний відділ, який реставрує документи після такого ремонту. За 50 років сувої Мертвого моря почали руйнуватися під впливом клею від скотчу, який просочив їх наскрізь. Тому як засіб для ремонту цінних речей або відновлення паперу такий варіант краще не використовувати.

Це правило стосується використання та ремонту з усіма видами поверхонь і клейкими стрічками. Зняти залишки та клей від скотчу буває непросто. Зараз технологи краще розуміють матеріал, тому часто використовують його правильно: видаляють у вказані виробником терміни, не впливають на більшу температуру, ніж це допустимо. Але коли клейку стрічку використовують у побуті, люди часто не замислюються про правила.